ааааааааа... я впадаю в зимову сплячку, чи шо?.. жила я б сама, спала б цілодобово.. ноги не носять.. мозок в комі... тіло живе окремо.. думки відсутні.. лише якісь інстинкти.. але з понеділка сесія.. тре якось оживити себе, свою душу, своє тіло.. хелп мі.. бо я сама не даю собі ради)))

таємничою посмішкою зачаровувати світ, ховаючи погляд у твоїх долонях..
божественним танцем заворожуваєш, гіпнотизуєш мої думки, бажання..своїми рухами показуєш, яка я неідеальна\для тебе\.. треба вчитись літати...треба знайти свого янгола.. де ж мої крила? де я?

...я не королева твоїх снів, а ти не володар моїх мрій...
я тебе не вбивала, ти сам легенько впав на лезо мого ножа. признаюсь чесно, приємно було бачити як твоє тіло рухається під музику конвульсій, як твої карі очі просять про краплю бальзаму, як твої руки просягають мені твоє серце... вибач, але я вже давно продала свою душу..а може й не продала, а лише здала в оренду... вона приходить лише тоді, коли на губах відчувається терпкий\солодкий смак портвейну...кажещ, що не віриш в Бога? а я кажу, що не вірю тобі, і в тебе)))
всьо.кінець.стер.все.спасибі.забула.майже.намагаюсь.

колись десь прочитала ... "Иногда мы понимаем, что человек – ангел, только тогда, когда он поворачивается и уходит... А мы смотрим ему вслед и видим на спине крылья".... чомусь нагадує одну фразу "ми починаємо цінувати щось/когось, лише тоді коли ми то втрачаємо"... безглуздо, але правдиво...

не варто пропонувати зустрітися, якщо не маєш що сказати..
не варто пропонувати руку допомоги, якщо потім за цю допомогу прийдеться багато заплатити..
не варто говорити, якщо навіть мовчання не здатне щось змінити...
не варто мститися, якщо всеодно прийдеш просити пробачення...
не варто тихо йди..